Ос нь

Вже загомон ло на деревах листя.
В тер їх розмову з ними п дхопив.
Та вдягла вже ос нь перл вне намисто,
І чекають люди в д природи див.

Ос нь нас благає: „Люди не жур ться,
Не б да, що соловейко не сп ва.
Люди, на природу т льки подив ться,
Люди, подив ться, що то за краса!”

Вс  дерева гарн , мов настало свято,
В жовт  та червон  вбрались кольори.
Та панує ос нь зовс м небагато
І уже зосталось мало до зими.