На Р здво

Щедро с є сн жинками зоряне небо,
В дганяє засмучен  роздуми геть.
В час Р здва в Україн  тихенько до Себе
Немовлятко святе знов скликає людей.

Пастухи знов приходять п д ангол в п сню,
Мудрец  знов приносять для Нього дари.
І насп вує в тер про рад сну зв стку,
І в д  нею ср бн  стоять явори.

Як колись, самодержець, на Ірода схожий,
Прагне знищити чисте, святе Немовля.
Але й дос  жене в тер хмари ворож ,
І п д зв льненим небом спочине земля.

Простягаються ручки — рожев , маленьки, —
Н би хочуть в об йма прийняти весь св т.
Пригорнути до серця, мов лаг дна ненька,
І з гр ти у ц й українськ й зим .

Бо народ ще   дос  про Бога не знає,
Не шанує Його, лише мерзне в гр хах...
Ось чому Немовля до цих п р закликає
Неспасених людей в українських сн гах.